Питання кулінарії
Спробуйте задати будь-якій простій людині питання: «Яке у вас меню?» або «Яке меню ви волієте?» Той, безсумнівно, устане в тупик. Їду він, зрозуміло, їсть, але про меню - ніколи якось не думав. Та й навіщо йому це? Їсть, що прийде або те, що подобається, що підкручується або на що грошей вистачає. От і все.
Зовсім інша справа, якщо таке ж питання ви задасте кухареві, нехай найпростішому й незначному. Який би не була його кухарська кваліфікація, таке питання не застане його врасплох. Він відразу зрозуміє, про що мова йде. Адже проблема меню прямо ставиться до його професії, невіддільна від всієї його повсякденної діяльності.
Ради починаючим кухарям
5. Кава.
1. Суп з кольорової капусти з рисом.
2. Бруньки телячі в соусі.
3. Курка, фарширована рисом і ізюмом.
4. Салат зі свіжих овочів.
5. Кавун або диня.
6. Кава, сир, вино.
Отже, перед нами домашній стіл, що на початку XX століття вирішили відродити як
еталонно^-зразковий для кольору російської інтелігенції, що включала у свої, особливо
столичні, ряди переважно представників родового, потомственого й особистого
дворянства. Переглядаючи це меню, не можна відскіпатися від того враження, що воно, по суті
справи, містить у собі не якісь нові риси, властиві новому, що починається як
машинному, технічному, динамічний, століттю, а досить відвертий, хоча й неповноцінний,
частковий заклик до повернення до старої дворянської традиції - якщо вже не до 12-блюдному,
те принаймні до 5- 6-блюдному обіду.
Таким чином, подібно тому, як представники образотворчих мистецтв -
художники, графіки, декоратори, - об'єднавшись у суспільство «Мир мистецтва» навколо
однойменного журналу, культивували милування XVIII століттям, з його помпезністю,
вычурностью, салонною пишністю й статечністю й з його безсумнівною зовнішньою красивістю й
приємністю, як свого роду втеча від грубих реальностей наступаючого машинного століття,
так і інтелігентні й галантні кулінари й гастрономи в середовищі rbnpweqjni інтелігенції,
по суті справи, повторювали, копіювали ту ж саму культурну тенденцію, рекомендуючи для
еліти срібного століття повернення (хоча б частковий, хоча б почасти декоративний і
показний) до матеріальної культури, до застілля, до кулинарно- гастрономічного побуту XVIII
сторіччя, імітуючи століття золотий або, вірніше, ностальгічно згадуючи стіл росіянці
дворянської багатої садиби.
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159]